Історія виникнення Свято-успенської Почаївській лаври
Свято-Успенська Почаївська лавра - друга за значимістю (після Києво-Печерської лаври) святиня Української православної церкви. Вважається, що першими облюбували високий кам'янистий Почаївський пагорб і оселилися тут монахи, які втекли з придніпровських печер після розгрому Києва ханом Батиєм в 1240 р Підтвердження святості цих місць не змусило себе чекати: ченцям і місцевим пастухові явилася Пресвята Богородиця і залишила на камені відбиток своєї правої стопи, звідки забило джерело чудотворної води, що до сих пір зцілює віруючих від будь-яких хвороб.
Почаївська ікона Божої Матері
В кінці XVI ст. місцева шляхтянка Анна Гойська подарувала монастирю Почаївську гору і чудотворну ікону Божої Матері, привезену на Волинь 1559 р волоським митрополитом Неофітом. У 1675 вона змогла відвести турецьку загрозу після триденної облоги монастиря і стала другою монастирської святинею, а зараз Почаївська ікона Божої Матері в дорогоцінному кіоті прикрашає іконостас над царськими вратами в Успенському соборі. Третьою святинею Почаївської лаври вважаються нетлінні мощі столітнього ігумена Іова Заліза, з діяльністю якого пов'язаний світанок монастиря. Ексгумовані через вісім років після смерті, 1659 р його нетлінні мощі і понині зберігаються в Печерної церкви в срібній раці.
Архітектура Свято-Успенської Почаївській лаври
У 1721 Свято-Успенський Почаївський монастир, як і багато інших святині православ'я на території Речі Посполитої, перейшов у власність греко-католицького ордена Василія Великого. За майже 120-річне перебування на Почаївському пагорбі уніати побудували Успенський собор (1771-1783, за проектом архітектора Готфріда Гофмана і керуючого будівництвом архітектора Петра Полейовського), келії (1771-1780, архітектори Готфрід Гофман, Ксаверій Кульчицький) та архієрейський будинок (1825) , надовго залишивши натяки на католицький архітектурний слід в нинішній православну святиню України. Фасади Успенського собору вражають насиченістю і різноманітністю декоративного оздоблення, яким, мабуть, не може похвалитися жоден український кафедральний православний собор.
У 1832 згідно з указом російського царя Миколи I, монастир василіанського чину повернули в лоно православ'я, і вже в наступному році Почаївська обитель (четвертої на території імперії) отримала статус лаври. Незабаром тут побудували надбрамний корпус (1835), пятиярусную, насичену архітектурним декором дзвіницю заввишки 65 м (1861-1871), Троїцький собор (1906-1912, архітектор Олексій Щусєв) і багато інших споруд.
Зараз Свято-Успенська Почаївська лавра (ставропігійний чоловічий монастир) Тернопільської єпархії, згідно зі своїм статусом, є однією з найуспішніших і найбільш пристосованих для відвідувань обителлю Української православної церкви в західній частині країни.
Як дістатися до Свято-успенської Почаївській лаври
Від вулиці Живова, 7 (Автостанція в Тернополі) регулярно відправляються маршрутні таксі в напрямку Почаєва (вартість проїзду 33 грн). Відстань 70 км. Так само Ви можете дістатися до Почаєва і на власному автомобілі.
- Ціна: безкоштовно
Час роботи:
- Пн - Нд: 10: 00-18: 00, вих. - Ср