Перша згадка про Немирові зустрічається в 1506г., Хоча судячи з розкопок величного Немирівського городища, ще в ВІЇ в. до н.е. тут знаходилося велике поселення скіфів. Передбачається, що за скіфськими валами в Х-ХІ ст. розташовувався давньоруський р Міров.
Палац був замовлений останнім господарем Немирова - графинею Марією Григорівною Щербатової (1857-1920), онукою Болеслава Потоцького (1805-1893 рр.).
Графиня запросила для складання проекту її знайомого, чеського архітектора Іржі Стібрала (Jiří Stibral), який спочатку становив перший проект, який не дуже сподобався замовнику - таким чином будівництво здійснювалося за пізнішого проекту. У будівництві також брали участь архітектори Г. Гринер, Е. Крамарж, А. Зима.
У 1682 р турецький султан віддав молдавському воєводі Георгію Дуке в правління Правобережну Україну. Воєвода вибрав для своєї резиденції саме чудове місце Поділля - Печора. Тут річка Печора, затиснута з двох сторін скелями, утворює каскад мальовничих порогів. Палац був зведений на високому правому березі, звідки відкриваються вражаючі панорами каньйону Південного Бугу.
Селище Браїлів виник на височині при впадінні річки Браги в річку Рів. Звідси і назва - Браїлів (від Брага - Рів). У 1440г. тут був побудований замок, але в наші дні від нього залишилися лише підземні ходи, а на місці замку в 1879р. був зведений Троїцький костел
Браїловський Свято-Троїцький жіночий монастир
В кінці ХВІІ в. на крутому правому березі р. Рів оселився козак Черняк, звідси і назва хутора. В кінці ХВІІІ в. місцевість переходить до польським магнатам Вітославських, які будують палац і розбивають парк. У 1814р. Ігнатій Вітоелавскій запрошує для реконструкції парку видатного англійського паркобудівника ірландця Д. Міклера.
Перша документальна згадка про поселення Рів на правому березі однойменної річки датується 1425. Місто знаходилося на Кучманському шляху і в 1452, під час татарського набігу, був зруйнований. Поступово він відродився, але в 1528 його знову повністю зруйнували кримчаки. Польська королева Бона Сфорца придбала спустошене місто в 1537, перейменувала його в Бар (на честь свого рідного міста Барі на півдні Апеннін), перенесла на лівий берег в поворот Рова - і незабаром тут з'явився багатий торговий центр.
Історія виникнення костел святого Анни в Барі
Перша письмова згадка про Мурафі відноситься до 1430-х років, коли місцеві воєводи (прихильники литовського князя і польської шляхти) в локальних військових сутичках намагалися з'ясувати свої територіальні претензії. Тоді на правому, Подільському, березі Мурафи стало польське правління, а на лівому, Брацлавське, збереглося литовське право, що наочно підтверджували залізні прикордонні стовпи по берегах річки, відповідно, з білим орлом і лицарем на коні.
У 1687 на правому березі Самари для захисту південних рубежів Московської держави від набігів кримських татар заклали Усть-Самарську (або Богородіцкую) фортеця, яка проіснувала до 1711 р яка після поразки царя Петра І в Прутському поході Росія змушена була пересунути свої кордони на північ , до річки Оріль. У 1736 на місці старої фортеці з'явилася нова, названа Самарським ретраншементом, тобто фортифікацією по головній оборонної лінії.
Проекти майбутнього міста Катеринослава і його головного собору Преображення Господнього відомого французького архітектора Клода Геруа (інтер'єри обробляв італійський художник Моретті) були затверджені в 1786, а в наступному році, закладаючи перший камінь храму, російська імператриця Катерина ІІ фактично засновувала Придніпровський місто. Урочистості зі створення міста відбулися в присутності австрійського імператора Йосифа ІІ під час подорожі цариці новими, нещодавно завойованими південними землями Причорномор'я.
Історія виникнення Спасо-Преображенський собор в Дніпропетровську
Фонтан "маленький принц" - Дніпро
У зеленому оазисі в центрі міста, де раніше знаходився Казенний ботанічний сад, який із фруктового саду запорізького осавула Лазаря Глоби, розташовується один з найстаріших парків Дніпропетровська, який називався іменем запорожця - засновника.
Перлиною парку є озеро. Окрасою озера став фонтан, відкритий в 2002 році. Фонтан названий ім'ям відомого літературного персонажа Маленького принца Антуана де Сент Екзюпері.